Стрічка новин церкви Святого Миколая (Солуків)
2025 р.Б.
Слава Ісусу Христу!
У Велику П’ятницю, день глибокої тиші та скорботи, ми в нашій парафії виставили Плащаницю — святиню, що нагадує нам про велику любов і жертву Господа нашого Ісуса Христа.
Молилися сьогодні за всіх вас — і за тих, хто далеко від рідної домівки, і за наших захисників, які з відвагою та самопожертвою боронять Україну від російського агресора.
Нехай Христос, який прийняв Хрест заради нашого спасіння, буде вашою силою, миром і надією.
2025р.Б.
“Осанна! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє”
30.01.25р.Б. Адорація (розколяда)
2025р.Б.
Благословення дітей на новий навчальний рік 2024 року Божого
Преображення Господнє 24 р.Б.
“Благословенна будь ти Праматери Ісусова,свята Анна”
2024 року Божого
❤️❤️❤️Об’явлення Богородиці 18 червня 2024 року
“У часі об’явлення Богородиця нам подякувала й просила, щоб ще в більшій кількості ми прийшли молитися. Молилась весь час за мир у наших серцях, наших сім’ях і в цілому світі. Усіх нас благословила. Молилася своєю материнською мовою. Уже третій день Богородиця молиться арамейською - досі такого ще ніколи не було. Богородиця нас благословила й відійшла на небо”.
(Візіонерка Марія Павловіч-Лунетті)
Долучаймося до цієї молитви, знову 19 червня о 23.00 (за київським часом) на Подбрдо
В Івано-Франківську відбулися збори Долинського протопресвітеріату
У четвер, 6 червня, у храмі Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата відбулася зустріч із духовенством, братством та сестринством, а також касирами Долинського протопресвітеріату. Зібрання очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.
🌿Хай у душі панує Свято,
🌿Хай успіхів буде багато!
🌿Хай завжди і у всім щастить.
🌿Хай вас Бог 💙Благословить!💛
🙏Христос Воскрес!🙏
2024 р.Б.
«Благообразний Йосиф, знявши з хреста пречисте тіло Твоє, плащаницею чистою обвив, і, пахощами покривши, у гріб новий положив»
Тропар Великої (Страсної п’ятниці)
Квітна Неділя 2024 р.Б.
Пливе народ Христа вітати…
А Сам Христос жалібним зором,
Журливо дивиться на них.
Ті люди завтра крикнуть хором
Вже не “Осанна”, а “Розпни”.
Ісус Христос входить в Єрусалим і як Серцевидиць в цю мить Своїми очима бачить не лише той люд, що його вітає, але і кожного з нас. І заплакав. Заплакав бо знав, що ми будемо провадити подвійне життя. Знав, що будемо багато обіцяти - а мало робити, або нічого не робити. Знав, що будемо більше довіряти людям, як Богови. Будемо слухати всіх і все - тільки не Бога. Ісус плаче, бо він Бог всесильний, а безсилий відвернути нас від гріха. Він мав повне право, як Бог, розвернутися на ослику, і відмовитися їхати далі, бо знав, що його чекає.
Та Ісус бере хрест і несе його на Голгофу і розп’ятий на ньому помирає. Чому? Тому що Він є відповідальний. Іде добровільно на муки і смерть за кожного з нас.
Квітна неділя вчить нас цієї відповідальності одни перед одним і перед Богом. Пам’ятаймо: любові без відповідальності не буває.
Ось приклад вам з нашої історії про відповідальність перед громадою, любов до якої жертвує рідним сином.
У повісті Івана Франка Захар Беркут” розповідається про боротьбу маленького українського сина з татарами. Сільський голова Захар Беркут заманює татар у водяну пастку. Їм немає виходу. Усі вони загинуть. Але в полоні в татар його син Максим. Татари пропонують відпустити Максима за їхне визволення з пастки. Серце батька розривається. Врятувати сина, але віддати усіх людей села в неволю? Чи пожертвувати сином, але врятувати всіх? І син Максим гине на очах батька, а люди врятовані.
Що ми зараз постелимо під ноги Христові? Вербові галузки нашої любові і відповідальності, чи одягнемо терновий вінець байдужості й нещирості?
Вибір за нами; як зустрінемо і приймемо Ісуса Хримста, від того буде залежати наше майбутнє життя.
Так щиро-щиренько запросімо Ісуса словами Царя Давида: “Готове моє серце, готове для Тебе, мій Боже!”(Пс.108,2)
Пошли нам поміч проти супостата… З Богом учинемо ми подвиг, і Він розтопче ворогів наших(Пс.108,;13+4)
Амінь.
На Хресній Дорозі українського народу: засуджують на загибель нашу Україну.
Світе тихий, краю милий, Моя Україно.
За що тебе сплюндровано, За що, Мамо, гинеш?
Народе наш, Україно! Тебе долею, перебігом історичних подій поставлено на межі різних цивілізацій, на перетині інтересів войовничих і недоброзичливих ближніх і дальших сусідів. Твоє, дароване Богом багатство плодів, вод, лісів; дивовижна працьовитість народу, незрівнянна краса твоїх дівчат – все це стало для тебе приводом до великих поневірянь. Бо дуже багато хто прагнув заволодіти скарбами твоїх степових чорноземів, твоїми карпатськими лісами, стати володарем на твоїх ясних зорях і тихих водах. Хто тебе не плюндрував! І орди східних кочівників, і кримська татарва, і «арійські», зайди із Заходу і «визволителі» зі Сходу, і… немає їх числа.
Кожен ніби давав тобі свій присуд: «Розпни! Розпни! Розпни! І тупий біль сповняв серця українського народу, і до водилося щораз боронити від ворогів свій край і виборювати своє право на свою землю, на свою мову, на свою пісню, на «свою правду» в «своїй хаті».
Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
А сила знову розцвіла!
Хресна Дорога моєї України